На попелищі людських мрій
І згаренних, розбитих надій,
Крізь призму усіх ідилій -
Де все життя лише дерилій.
Там на руїнах усіх світів -
Маленький янгол крила обпалив,
Один посеред семи вітрів -
Він Боженька за всіх людей молив.
Аби простив усі гріхи,
Позбавив страждання й самоти.
Байдужості повиймав цвяхи -
Усе шептав лише прости...
Молив за усіх, просив, благав -
Бо бачив горе та страждав,
Бачив зло і гірко сумував -
Бо колись інший світ кохав...