Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Старенька піч - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ірина Кохан, 29.11.2013 - 23:12
Наталочко,я в захваті від твого вірша! Тепло і легкий смуток навівають бездоганні рядочки!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, моя сонячна! Це наші родинні цінності, вони близькі кожному українцеві!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Аделечко! Рада, що моя піч припала тобі до душі! Чи не кожен з нас береже в серці такі теплі спогади.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам! Приємно, що заходите в гості і читаєте!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Оленко! Рада, що припало до душі!
Парчевська Ольга, 18.11.2013 - 22:39
так душевно і зворушливо написано, самій згадалося дитинство у бабусі дякую, Наталочко, що будите в серці найкращі почуття і спогади своїми віршами! вірш чудовий!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я Вам дякую, люба Перчинко, за такі теплі слова і небайдужість до моїх віршів! Завжди Вам рада!
Борода, 18.11.2013 - 22:03
Сільській печі колись відводилось чи не центральне місце у хаті і відносилися до неї , як до матері, бо і обігріє, і нагодує... Дуже гарна, Наталю, твоя піч, а оті "хрумкі скоринки" і по інтернету запах рознесли! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Ігорю! Ваша правда, колись піч у домі була берегинею сімейного тепла і затишку. На жаль, сучасні символи тепла і затишку вже далеко не ті, що були колись... Цінності переосмислилися, але пам'ять і досі живе у віках. Рада, що завітали!
Дощ, 18.11.2013 - 21:28
Читав у Єсеніна про піч, але Ваша, Кульбабко, "Старенька піч" виглядає набагато теплішою, домашньою...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Василю! Мабуть, це тому, що вона наша, українська, а тому близька кожному з нас! Рада Вашому приємному візиту!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно, коли так! Дякую щиро за приємні враження!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, моя сонячна, що навідуєтесь до мене і залишаєте такі теплі коментарі!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Олександре! І не сподівалася... Приємно, що так тепло відгукнулося в душах читачів!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так, пані Любо. А інакше і бути не може. В рідних стінах все одухотворене, все дихає. Дякую Вам!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Олексо! В кожного з нас десь глибоко в душі заховані такі світлі дитячі спогади!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 18.11.2013 - 17:29
Я трішки довше на цій Землі живу і тому піч була і у моєї бабусі, і в мами...Я вже раніше писала про аромати хліба та пиріжків, а ще про особливий борщ, який готували у печі, та ще запечену з м‘ясом картоплю... А які були смачні сушені груші та яблука! А ще гнічені сливи в горщиках. Я вже мовчу про ряжанку в глечиках, чи вареники з сиром у сметані,які умлівали в печі у макітрі. А який чудовий на смак запечаний гарбуз - вже ніколи не скоштую такі страви... У цьому вірші і піч, і бабуся виходять за рамки однієї родини - це пам‘ять усієї неньки-України! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Олечко, я пам'ятаю про Ваші теплі ностальгійні спогади про мамині і бабусині смаколики, випечені у Вашій родинній печі. Таким теплом завжди віє від цих спогадів, такою злагодою і гармонією родинною... На жаль, в наш час це рідкість... Добре, що іще є про що згадати нам із Вами завдяки традиціям наших предків.
Валентина Ланевич, 18.11.2013 - 17:01
Який зворушливий щем, Наталочко! Смак випеченого в печі хліба незрівнянний ні з яким іншим...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валечко! Саме так! Радію, що я іще пам'ятаю про ці часи, а от наші діти вже не застали цього...
Тамара Шкіндер, 18.11.2013 - 16:12
Аж клубок до горла.... Така ностальгія... Вмієте розчулити, Наталю.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Тамарочко! Писала і душею була отам - біля печі і бабусі, яка метушиться біля тіста. Вдячна Вам за приємний візит і співпереживання твору!
|
|
|