Червоним нарисом майорить на грудях
І білим кольором обрамлена душа
І гордо стало зразу на очах
Коли вдягнув її у час останній.
Відчув підтримку ,діда, з домовини
І шаблю в руку, та коня під себе
Та добрий той козак, який постав
На пана, ката і за себе.
Нехай то люди потім говорять
Який козак той був відважний
Він міг не тільки кату відсічь дать
Але й проти волі встати.
І ти стоїш навпроти «пана»
В руці тремтить у тебе булова
А ззаду хлопці у жупанах
У них за спиною уся рідня.
Ти бився так хоробро і відважно
Як вчив дідусь із малих літ
Повстанців – хлопців полягло багато
І ти бачив як вмирають молоді.
Все! Бій закінчився останній
Нехай ми виграли, але дарма
Скільки б не чекала мати сина
Він в сирій землі навіки задріма.