Душа болить, як бачу ці старечі руки,
що скривлені та втомлені від праці,
твоє життя подібне на пекельні муки,
скажи, яку віддяку тобі дати?
Якби могла, я б прихилила небо,
до ніг твоїх би кинула весь світ,
одній тобі б життя своє віддала,
та ні для чого жертви ці тобі.
Занурююся глибоко в дитинство,
і відчуваю запах із печІ,
це запах свіжоспеченого хліба,
який я чую навіть увісні.
Я пам'ятаю смак твоїх млинців,
в які вкладала ти любов і душу,
ці інгредієнти в мене на нулі,
хотіла б так зробити, та не можу.
Ти часто слухала мої вірші,
не спала, доки я читала казку,
я дякую за недосИп вночі,
пробач, що брала дідусеву каску.
Ти наче випромінюєш тепло,
з тобою завше затишно й спокійно,
як сильно я ненавиджу цей час,
нехай зупинить він твоє старіння.
Не хочу бачити сльози в очах,
за все життя наплакалась нажаль,
не покидай мене ніколи, навіть в снах,
будь нескінченною й такою як спіраль.
