Ми все сприймаємо сильніше
І імпульс наш не виміряють шкали.
Ми боролися все більше
Та все ж втрачали,так,втрачали!
За що ж цей світ благоволіє?
За чим людська душа все рве-
Те тіло та думки важкії
Чому о-так вона живе?!
Невже без прихоті бажань
Без стриму вогняних думок.
Ви здатні руйнувати
Душі моєї заповітний куток?
Невже ви не бачите
Мені боляче дуже.
Та я намагаюсь пробачити
Бо до тебе звертаюсь на "друже".
Чи ти цінуєш це-не знаю
Як же багато виникло питань!
Ой люде,люде,знову я втрачаю
Втрачаю з холодом та без вагань..