Країна раптом застогнала,
І здійнялась у небо хмара.
Чи то ворони повтікали,
Від несподіваної кари.
Або яка лиха біда,
У небо хмару підійма.
Спочатку в небі на майдані?
А потім з Києва у гаї.
Чи може страшний звір,
Заходить в український двір?
І наче кільця на воді,
Схопились люди молоді.
Старі, жінки й чоловіки,
Мов хвилі стрімкої ріки.
І кожен свою думку має,
За неї свариться й ламає.
Її відстоює й шанує,
А натовп вже давно лютує.
Зштовхнулась хмара із водою,
Здійнялась парою густою.
Опала мутною росою,
Заколосилася травою.
Та приховала, те вугілля,
І вкрила ламане каміння.
А на погашених пожежах,
В житті, так само як в мережах.
Єднались люди у громади,
Та будували вільні Ради.
