Сто мегабайтів свіжого соку, з простої суші, пішли зволожувати вогняні проходи-стравоходи. Ще й декілька кубиків льоду з посмішкою поринули в пащу. Прощайте, холодні... В післясвятковий день, пішли ноги-братики по похилій своїй клятій долі. Кілометри будували дзеркальні стіни, що руйнували здоровий глузд. Повітря змішувало всі фарби настрою, і довелося дійти до глухого скупчення всіх стін. Глухий кут. Здається простіше місця вже нема для відпочинку, від телеекраної чи спиртної втоми. Тілесний образ і його руки швидко розкладали матраци, подушки. Подумки вже закинувши ноги на плечі, тому хто пригрів всією нещирістю. І хай лається, хоч день і ніч. У нього таких як він, під ним багато. Це не відпочинок, це занадто просто для відпочинку, кричав голос з середини. Подумала голова, що це шлунок провокує на полювання смачної здобичі. А голос як струм бив по шкірі. Так це просто взяти і лягти, але де саме? Де зараз знаходиться моя можливість втратити все? Це тут. А тут глухий кут. Як навіжені повтікали всі ті ніхто, як почули це. І моя власність побігла. В русі під натиском вітру, думки трималися за волоси, боялися загубити свою домівку. Вони встигали накрикувати господарю, чи то не пастка? Куди всі втікають, їх ноги не реагують на небезпеку. Стоп! Стоп! Твереза частина мовила – «втекти це занадто просто, не там добре де все покоління втікаючих. Там де вони там нема чим надихатися. Всі букви складені в примітив». А тепер в якому напрямку зупинитися. Хоч би покажчики на шляху народилися. Через добу зупинка все таки відбулася, її спровокувала земля яка відійшла з під ніг, а до наступної потрібно було дотягнутися. Тож прогулюючись вниз по прірві, язик спрацював по призначенню, і створив купу слів – «впасти в наш час це занадто просто». Відлуння як батут, небо як магніт, кайдани смерті як птиці, веселі та байдужі, підіймалися до гори. Приближалося сонце, від нього аж кубики льоду в шлунку розтанули. Що ж тоді стати фаст-фудом для сонця? Воно ж мене зігрівало... І тут сонце відповіло на мій незабутній погляд – «я не голодне, я хочу просто привітатися», сказало і зробило все по моєму незабутньому погляду.
