Джинси в крові, під оком
синець,
Із роту сморід-перегар –
Прийшов додому синок.
Молодець!
А в мами на серці пожар.
Скажи мамі, сину,
За що не любиш маму?
Скажи, за яку провину,
Ти заживо риєш яму?
Невже не бачиш як сивіють
волоски?
Як боляче дивитися на тебе?
А ти лиш просиш чисті носки.
А ти нічого не бачиш далі
себе.
Невже вона тебе не любила?
Невже не було на ніч казок?
Не так вона жити тебе вчила.
Не такий подавала зразок.
Ти з дому, а вона не спить,
Бо на серці тривога,
Бо за сина серце болить,
Бо за сина молить Бога.
«О, Всевишній, Милосердний,
Боже,
Хай його минає біда й лихо,
Хай Мати Божа йому поможе.»
Із сльозами мати молить тихо.
А ти прийдеш додому і знову
Джинси в крові, під оком
синець,
А в мами просто відібрало
мову.
Взяти б до тебе, сину,
ремінець.
Що робиш хлопче?
Схаменися.
Бо не витримає мамине
серденько.
Тож поки не пізно, змінися.
Бо і ти будеш плакати
тихенько,
Коли вона цей світ залишить
І ти зрозумієш, що залишився
один.
Тебе це зараз не колишить,
А потім не повернеш
втрачених годин.
