Почуте стає дійсним під твоєю владою,
Гіркота твоїх солодощів в межах гротеску,
Все як завжди, лише ліхтарик є відрадою,
Якби ж ти хотів, ти б не шукав мою адреску.
Взимку ми навічно станемо божевільними,
Під снігом зігріті спогади недоосені,
В душі дика самотність стає інфантильною,
Ми нові втікачі, океаном віднесені.
Надія дає нам єдиний крок у минуле,
В твоєму бокалі інсценовано і блудно,
Моє в мені давно розбите і затонуле,
Я тебе на чверть, ти мене на пів, міцно й брудно.
