Від невігластва втомившись я смерті бажаю -
розтоптану гідність бачити сили не маю,
й нікчемність розкішшю ряджену,
і віру чисту злобно спроваджену,
й почесті в золоті не по заслугах,
і чесноту неторкану що терпить наругу,
й досконалість правдиву ганьбою укриту,
і силу правлінням нездар нікчемних зариту,
й мистецтво, мову влада якому зв’язала
і дурість, що за видом розумним сховалась
й чесність, що дурістю хам прозива
і добро на служінні у владного зла.
Втомившись від цього я би помер,
Мене ти спиняєш, яку люблю дотепер.
Вільям Шекспір. Оригінальний текст
Tired with all these, for restful death I cry:
As to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimmed in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And gilded honour shamefully misplaced,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgraced,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by authority,
And folly (doctor-like) controlling skill,
And simple truth miscalled simplicity,
And captive good attending captain ill:
Tired with all these, from these would I he gone,
Save that, to die, I leave my love alone.
