Грошам немає ліку - в нас їх давно немає.
Прізвища нових жертв чути то тут, то там.
Десь за лаштунками тихо всміхається Каїн.
На екрані змінюються обличчя у телепрограм.
Ми не думаємо про перше, не слухаєм друге.
Моляться віруючі, атеїсти важко мовчать,
Терплячи над собою постійну наругу,
Надіючись - лікарем кожного стане час.
Стрілка годинника за дві позначки до опівночі.
Момент - починає зникати страх.
Жити отак, у щастя зовсім не вірячи
Нам доводиться, напевно що, неспроста.
Хтось по підвалах переховується від вибухів,
Хтось - щоб не отримати каску і автомат.
Справді, як кажуть, кожен учених винахід -
Зброя. А кожен політик - кат.
Ця історія незакінчена, іще будуть дати й події.
Не нам їх творити, ми - чорнило на сторінках.
Ставити плями ми, безперечно, вмієм,
Та виведе літери чиясь сталева рука.