(Загиблим в мирний час
по обидві сторони барикад в Україні.)
З неба я краплиною впаду,
Дощем проллю святую землю,
До тебе, мамо, вже я не прийду,
Злетів я птахом над рідною країною.
Не плач бо, мамо, я не вмер,
Утріть сльозу, щоб я не сумував,
З тобою на землі не буду вже,
Свободу я для птаха здобував.
На ту калину, що я посадив,
Ти стрічку пов"яжи жовто-блакитну.
Як милеє життя з тобою на землі,
За це життя я і загинув.
Ти міцно, мамо, спи вночі,
В ві сні тебе я буду навіщати,
А прийде ранок віконце відчени,
Щоб птах з калини міг тебе вітати.
Плоди з калини всі ти не збирай,
Залиш для птаха, що в лютому загинув,
Господь для мене уготовив рай,
Він збереже і рідну Україну.
До тебе, мамо, я вітром пригорнусь,
Зотру з очей твоїх сльозину,
Моліться Богу, щоб Він відвернув
З землі святої лихую годину.
