На вокзалах й дорогах негожих
розгубив я усе, що нажив;
усмiхнися менi, перехожий,
хоч я того i не заслужив.
Що вiд Бога, те й людям в угоду, –
моя вбогiсть усiм до душi;
що ж, я теж закохався в негоду
у приобськiй чужині чужій.
Все життя моє – втрати i втрати,
що дасть Бог – все те чорт понесе;
і життя колись треба втрачати, –
вiд могили нiщо не спасе.
Усмiхнися менi, перехожий,
і моя розболить голова, –
хоч топчи – не топчи подорожник,
все буйнiшати буде трава!
Створено 29. 12. 1988, м. Тула - 1. 01. 1989 року, м. Москва
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 20
