Вона прийшла нізвідки
Десь під ранок із блідо-рожевою парасолею.
І їй не потрібні свідки,
Лиш дощик поруч, як вірний пес, дріботів квасолею.
Проходячи через нашу ще сонну вулицю
Причепурила розпатлані коси заспаним вишням,
Підгледіла, як на стрісі голуби цілуються і
Розтопила останню кучугуру, бо вже лишня.
Зажебоніли струмки і без зайвих слів
Світ зрозумів – весна прийшла…
