Зігнуті зуби, нігті печуть
Це так виходить кохання вся лють
Чи дійсно справи так кепсько бувають,
Якщо люди один одного щиро кохають?
Іскри літають, блискавки б’ють,
Та тільки часу пустого вже не вернуть.
Така от халепа, а іскри летять,
І жаляться боляче, що вже тут взять.
Тепер тишина, лиш Вона може спать,
А Він мовчки лежать і в стелю плювать.
На старість згадаєш, як часто буває,
Куди у нас часу стільки даремно спливає.
У сварки й скандали, зіпсовані нерви.
Це краще забути, не думать про то
Бо нащо так жити й тримати все теє зло.
Прощайте, цінуйте життя, посміхайтесь щодня
Тоді й зовні буде весняна краса
