«Похмурий сон: на головах
Стоять століття і бездумно марять.»
(Майк Йогансен)
Туманом ранковим з Борнео приплив пароплав.
Весняним шматочком кори, синім проліском вітру
Читаю забутий трактат божевільних заграв
Старого філософа прерій – провісника Мітру.
А місто дощить снами Сени й мостів,
А місто сіріє догматами папського світу.
Ти йшов по життю чи на крилах летів?
Чи дихав свинцем газетлярського міту?
Пощезни як тінь сажотруса стоока,
Скажи: що було? Якої релігії смак
Так терпко у горлі застряг? І глибоко
Світло незграбне вдивляється в озеро. Мак
Росте й червоніє полями Шампані.
А ти як Матей сон свій зелений комусь продаєш.
Виблискують березня сивого й чорного грані
Як камінь коштовний, як лезо – авжеж.
Релігії стискають горла.
"І буде син, і буде мати",
і будуть всі вони стогнати
в ярмі, якщо не крикнути й послати
під три чорти усі догмати,
і впитись зеленню полів,
Де мак цвіте,
І шаленіти від туманів,
від лез життя і диких снів.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Релігії різні бувають... Як писав один мудрець: "Релігія, що створює людину - ось релігія яка нам потрібна..."
Прочитала вірш ще вранці,і от весь день думаю про нього і про Вас: як це у Вас виходить у таку малу, можна сказати, форму стільки вмістити.Міста і мости, моря і вітри,аромати екзотичних рослин і ще багато-багато чого. І усе це таке реальне, зриме. Відчуваю шороховатість шматочка кори і як він пахне смолою, котра залишається на пальцях при дотику. Це поезiя 3D, я б сказала. Дуже дякую Вам, шановний Метре. А Майк Йогансен - це поет ВАПЛІТЕ (розстріляне відродження), я не помиляюся? Може, Ви знали його особисто?
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звісно, Майлкла Йогансена я не міг знати особисто - я жив в Ірландії. І в той час я про нього нічого не чув... І коли його розстріляли я був юнаком недосвідченим і нерозумним. Дитиною по суті...