На створеній землі чекаєм диво тлінне,
Для серця і душі залишиться безцінним.
Нехай минають дні і меркнуть чари ночі,
Але любов не спить, земля слова шепоче:
-Не мстися ворогам,- говорить мати сину,
-Люби їх як себе, як матінку єдину.
Якщо уб’ють тебе, прости їм без упину,
Та пам’ятай одне – Вкраїнцем звешся, сину.
Нелегко ці слова до серця нам прийняти,
Від болю в глибині почнемо вибухати.
Проллємо злість свою на доблесну людину,
А що одержим ми, любов, а чи провину?
Для роздумів залишимо хвилину,
Від серця… від душі відпустимо провину.
У цих словах моїх відбиток часу плину,
За волю і любов, за сина, Україно!
GARNEZNO
вдячна.
