Ходила тінь, на жаль, не по п'ятах –
Її життя не на мою погоду.
Верталася додому на свята
І іноді приходила в суботу.
Вона окремо стала жити ще торік,
Її цікавили театри з алкоголем.
Мені здавалося: ось дім і ось поріг,
Та перейти його являлось важким болем.
А вчора з неї вирвалась душа,
Вони з моєю й краплею не схожі...
Бо та в мені й живого місця не лиша,
А ця свята, здається, милість Божа.
Ходила тінь, на жаль, не по п'ятах,
Ми з нею бачилися рідко.
Як я піду на совість чи на страх,
Вона суддею стане, винною і свідком.
Ходила тінь, на жаль, не по п'ятах...
