Все було , як звичайно,
Все було , як завжди,
Ми зустрілись негайно,
Щоб полити квітки.
Та коли я спіймала
Своїм поглядом твій,
То усмішка заграла,
Наче промінь ясний.
Ну а далі не було
Ні води , ні квіток,
І про час ми забули,
Були тільки удвох.
Твої ніжні цілунки
І примхливі уста
Переплутали струни
І заплакала я.
Це були сльози щастя,
Бо у мене є ти.
І з любові і ласки
Ми будуєм мости.
