Де води золотом блищать
І зорям нема ліку,
Ходила чутка вже не раз
Про славу Кармеліту.
Серед степів й зміїних нір
Коней ласка чуприни
Вів вітер з лісом вічний спір
І козаки неслись к дружинам.
Нема різниці, ти панич, чи фермерський трудяга
Їм кожен в дар дає уклін, лиш крила бачить стяга.
По всюди піснею лився
Чесного браття сміх,
А дзвін їх збруї відганяв
Від люду бісів гріх.
Якщо ти вірою служив
І чесний був із братом
То станеш вартою святих
Ідей, яких не купиш златом.
Усі тут рівні. Ні панів,
Немає тут й рабів
Ніхто у серці не таїв
Лихих думок і слів.
1липня2007року
