Мій супротивнику, одвічний і коштовний,
Ти моя тінь, а може й навпаки…
Ми в двох – медаль, неначе місяць повний.
Являє тільки хто які боки…
Без тебе я – без сенсу і без руху,
Без мене ти – зникаєш назавжди...
Надай же, далебі, наснаги й духу,
Щоб пліч-о-пліч до смерті разом йти!
Мій супротивнику коштовний і одвічний,
Коли з’явивсь, чи може й взагалі…
Відколи діалог йде полемічний
На підсвідомім шаховім столі?...
Так дай же руку, я відчую силу,
І міцно стисну пальцями твою…
Ми один одного ведемо у могилу,
Все намагаючись триматись на краю…
То хто ж із нас, мій супротивник, піде,
А хто залишиться один, на самоті?...
Ні, не залишиться… Дівати правди ніде:
Частини складного – нарізно ми прості.
І простота ця тане в порожнечі,
Яку породжують реалії буття.
Насправді ж ми єдині і, до речі,
Тебе й мене немає – є лиш Я…
Глибоко.
