Розкажи мені про щось…
Що тобі наснилось?
За вікном шепоче дощ,
ворожить на милість.
Він сьогодні пригадав,
робиш як малюнки,
подихом як малював
різні візерунки
на вікні зимовому
в домі, де чекала
з поцілунками «Люблю!»,
наче спляча пава*.
Розкажи мені про світ,
Сонце, непогоду,
про шляхи та зміну літ,
як терпів незгоду.
Адже думав про мене –
чи наснилось знову? –
і думками попід все
повертав до дому,
де чекала вороття
через стекла з льоду,
і де спали без життя
щастячко та врода.
Ти мовчиш, наче не був,
серденько моє не чув,
і не мріях ти зі мною
про життя разом в любові,
про синів, доньку, і щастя
до старих літ без прокляття,
без туги, тіней, у згоді
в різні місяці погоди…
Я все слухаю дощі,
як наснилась я тобі…
Іва Квітка, 10.03.2013
*- Принцеса-пава (розмовне)
