* * *
Сиджу на дивані. Чекаю. Натхнення. В руці механічний олівець. Мдя. Ну, як завжди, немає заряду. Встаю. Іду до свого столу. В одній шухляді нема, в другій теж. Згадую, що востаннє бачила коробочку в сумці. Іду на коридор. Гм, сумки теж десь нема. Стає смішно. Повертаюся до столу, беру ручку. Ого, навіть пише! Аж дивно.
О! Згадала! На кухні на полиці лежать сережки. Сходити б прибрати, чи що? Іду на кухню, світло на коридорі не вмикаю, щоб нікого не розбудити – ніч все-таки.
Ай! Понаставляють тут дверей стільки! Пройти не можна!
Так-с…Чого ж я сюди прийшла? Хм… Ага, по сережки. Ось одна, а де друга? А, он де! М-м-м, вафля! Хрум-хрум…
Повертаюся в кімнату. Погляд випадково падає на стілець за дверима. Трісь! Зламався. Погляд.
Та-ак. Почнемо зі спинки, доки не зламалася ще й вона. Одна кофта, друга, третя, спідниця, ремінь, ще один (ого, а цей тут де взявся?!), четверта.., а, ні, це футболка. Відкриваю шафу. Хм, воно й не дивно, що там полиці напівпорожні – все на стільці.
Поскладала. Дивлюсь на годинник: 00:40.
Сідаю на диван. Беру ручку в руку. Опускаю до аркуша паперу. Піднімаю погляд на полицю – сережки. Встаю, беру сережки, несу на місце. Так, сережки прибрала.
Повертаюся в кімнату. Сідаю на диван. Беру ручку. Повертаю голову. В поле зору потрапляє книжка О. Громико. А я ж її так давно не читала…
Читаю. Збираю всі залишки волі в кулак. Закриваю і відкладаю книжку.
01:32. А, може, вже спати?..
Ні! Терпи козак - отаманом будеш!
Беру ручку.
Беру аркуш паперу.
Сиджу на дивані. Чекаю. Натхнення…
19-20.06.2009 р.
