Стомились думи, в’януть мрії…
Тоненька ниточка надії,
Натягнена, немов струна,
Сум падолисту поглина…
Летить у вирій, в неба просинь,
Між журавлів, в прозору осінь
В дитячих мрій чарівний край,
Де світлий хутір Земнограй…
Там неба синього блакить…
Старий курган над Ворсклом спить,
Веселка воду з Ворскла п’є…
В тім краї серце десь моє.