Скільки раз говорив собі -
"Не твоя вона, не твоя!"
Серце й розум вели двобій,
А сьогодні ми вже сім"я.
І тепер вже не бракне слів,
Нас любові несе ріка...
Не побачених скільки снів
Написала моя рука.
І тепер вже не бракне слів,
Нас любові несе ріка...
Не побачених скільки снів
Написала моя рука.
Я торкався пером небес,
Там знаходив твою зорю.
Із потрібних мені словес
Вірш закінчувавсь: "...Я люблю".
Не підвладний коханню час,
Нині ділим його на двох.
Небо все ж поєднало нас -
Дана Богом на двох любов.
Не підвладний коханню час,
Нині ділим його на двох.
Небо все ж поєднало нас -
Дана Богом на двох любов.
Цвітопадом летять роки:
Наші весни всі, мов одна.
Із поверхні життя ріки
Ми торкаєм безодню дна.
І здіймаються в неба синь
Почуттів наших два крила
Бо в коханні черпання сил
Із єдиного джерела.
І здіймаються в неба синь
Почуттів наших два крила
Бо в коханні черпання сил
Із єдиного джерела.
так гарно пишете про любов...що звучить як аксіома...отак зайду на сайт років через 50...ха-ха...а там Роман такий сивий...з бородою...і все так же чудово пише...про любов
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Думаю, що у 80 мені вже буде не до любові!))) Спасибі, Наталочко!