Віршування – це не просто
вміння,
У віршах розписане усе моє
життя.
В них знаходжу я своє
спасіння,
Коли не в силі стримать
почуття.
Віршами усміхаюсь,
Ними ж я і плачу,
До Бога звертаюсь,
Розказую, що бачу.
Віршую, коли злий на цілий
світ,
Коли не хочеш розмовляти
зі мною,
І тоді, коли милує око диво
цвіт,
Або просто розмовляю сам
з собою.
Інколи пишу, щоб показати
ум,
Та все ж частіше для душі.
І вже як зникне в голові
моїй шум,
Тоді й пропадуть і мої вірші.
Пропаду разом з ними я
Бо коли не стане їх,
Помру, без них не життя,
Не залишу віршів я своїх.
