Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сокольник: Ухожу… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Blondberry, 02.06.2014 - 01:30
Знайоме відчуття. Дуже важко відпускати щось тепле і приємне, але від цього нікуди не дінешся...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що розумієте, чарівна...
Лідо, 31.05.2014 - 01:27
Очень красивый стих. А Чувство отчасти знакомо, отчасти, но не полностью. Может быть я еще слишком молода для этого. Мне тоже бывает иногда очень больно видеть некоторые изменения, особенно если это касается до боли родных мне мест. Но, в целом, мне бы никогда не хотелось вернуться в детство, сейчас жить все же лучше, хотя кое-что очень жаль.
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Это тонкая материя. Каждый человек ищет нечто родное и теплое в прошлом. Мне приятно Ваше восприятие моего стиха. Мерси...
леся квіт, 30.05.2014 - 17:34
Іноді так і потрібно,не споглядати назад,а іти в нове життя,але з надією!!!
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чи-то блукати по світах. То у кого як вийде...
jamp, 30.05.2014 - 16:47
Хорошо написано. Иногда обстоятельства бывают сильнее нас и наших желаний, иногда приходится возвращаться...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да. Было бы куда возвращаться...
ТАИСИЯ, 30.05.2014 - 13:48
"Ухожу?" ..."Безнадёжно один?"...Стоп... А вот я к Вам пришла...через "опавший лист!"...Позвольте мне пока остаться - С поэзией немного пообщаться... Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да я с радостью!.. Заходите! Читайте! Для кого ж и пишем...
Богданочка, 30.05.2014 - 11:19
Сильні люди не бувають безнадійно-самотніми... Навіть, якщо їм здається, що це саме так... І в місці "чужих" завжди є "свої", яких також насторожує " світу нового жах". Головне, знайти однодумців, і тоді можна залишатися... Бо двері в минуле назавжди зачинені, нажаль, але майбутнє ще чекає на нас. І, можливо, там з'явиться "живе світло сонця", а не тільки ліхтарі... Прекрасний вірш, Сергію. Емоційний... Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, я радий, що зачепив струни Вашої душі, чарівна...
гостя, 30.05.2014 - 10:41
десь є місто нашого минулого...але шляхи туди закриті...навіть якщо повернемось туди,ніколи не знайдемо там того,що залишили...бо час тече...а може...ми течемо крізь час...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Наталі. Все відносно і ефімерно...
Ірина Лівобережна, 30.05.2014 - 10:17
После прочтения действительно хочется всё разбить, хлопнуть дверью, и уйти в никуда. А вслед эта громадина будет кричать НУ И ИДИ!!!!!!Но нельзя. Ты - уже часть её. Ты уже вложил в неё труд, нервы, сердце и душу. И куда бы ты ни шёл - она притянет тебя обратно. И ты вернёшься. Искать своё отражение в вечерних витринах. Знакомую лавочку в парке. Камень, о который споткнулся когда-то. Вернёшься, и скажешь : "Ну здравствуй, город! Я уже не могу - без тебя" Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Это да..."...по несчастью, или- к счастью-истина проста никогда не возвращайся в прежние места. Даже если пепелище выглядит вполне- не найти того, что ищешь ни тебе, ни мне..." Твардовский Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, это такой себе городской крик души...
Ірина Хміль, 30.05.2014 - 09:22
Очень динамично и эмоционально , на мой взгляд,Вы раскрыли тему кричащего одиночества современного человека в этом мире...И сторое - все надоело, и новое - и неизвестное, и жуткое...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо за тонкое понимание предмета, Ирэн...
Патара, 30.05.2014 - 09:01
Як Ви, Сокольничку, вмієте зачепити найпотаємніше, те що глибоко в душі. Щиро сподіваюся що ці переживання - витвір Вашої фантазії, але, якщо, все ж таки, хоч трішки з того, що тут написано відноситься до Вас особисто, то... спирайтеся на моє плече і, якось, з Божою поміччю, витримаємо... Чи нам звикати?..
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та витримаємо... Хоча- буває й сумно...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую... Почитайте- у мене чимало різного...
|
|
|