Куди так пильно вдивляються очі твої,
Коли від мене ти на відстані подиху?
Коли щедро даруєш цілунки свої,
Й відпустити мене не стає тобі поруху?
Твої губи по шкірі - наче струмом у серце.
Ніжність дотику ти і пристрасть жада́них обіймів.
Моя жити жага, мій нещодавній чужинце.
Ліки мої від удушливих спазмів самотності.
Слова ніжності й суму осідають росою,
Як під ранок знесилені маєм прощатись.
Не забудь і у дні свої помани за собою.
Ні на подих не хочу віднині я розлучатись!
