1. Коли весна до гір прийшла,
черешня дика розцвіла,
сорочку вишиту
гуцулка одягла.
Ходила по крутому звору,
дивилась на узори,
на тії обереги,
що берегли її.
Від блуду і облуди,
від чарів і спокуси,
зміїного укусу,
від злого і лихого,
що є в її краю.
Та від кохання щирого
вони не берегли.
Не берегли вони
і від червоної чуми.
2. Коли весна до гір прийшла,
черешня дика розцвіла,
сорочку вишиту
гуцулка одягла.
Ішла вона до шлюбу
із милим залюбки,
а поруч веселились
дівчата й парубки.
Гукнув хтось враз: “Облава!” –
аж гори затряслись. –
Від верб, де переправа,
еНКаВедисти йшли.
Взялись за кріси хлопці –
відважні парубки,
і – жити чи не жити,
а честь слід вберегти!
І – жити чи не жити,
а честь слід вберегти! –
Так їх діди повчали,
так вчили їх батьки!
3. Коли замовкли кріси,
приплюснувся Горган –
вдовкіль палали стріхи,
стелився дим-туман.
Гуцулка-наречена
лежала на траві,
поранена у груди –
сорочка у крові.
4. Стоїть гора висока,
і звори ї круті,
узори-обереги
на ній, як світ, ясні.
То дівчина-гуцулка,
ізцілена від ран,
горою вранці стала,
щоб берегти свій край!
Від блуду і облуди,
від чарів і спокуси,
зміїного укусу,
від злого і лихого,
і від червоної чуми!
І ВІД ЧЕРВОНОЇ ЧУМИ!
Створено 16. 07. 2005 року (16-20 -16-35)
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІV. Дрогобич: "Коло", 2006. - С. 20.
Музика Ніни Прокопець
Т. Василько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вибачте, на моїй сторінці творяться дива. особливо на полях коментрарі та відповіді на коментарі. Враження, що хтось ще порядкує на ній. Заледве знайшов обхідний спосіб, але не знаю чи надовго.
Звісно лист авторові сайт відправив...
