Забувши, мов про сон, про Божий страх,
Перекрутивши істини й закони,
Ми хрестики тримаєм в гаманцях,
Поближче щоб тулились до мамони*.
Вслухаємось, що каже Божий Син,
Але, самозакохані й пихаті,
Все золото рівняєм до святинь,
У ранг його возвівши благодаті.
Блукаєм, мов у мареві, щодня,
Немовби у психічному полоні,
І вже забули істинність Знання,
Загубленого в золоті червонім.
*Мамона(гр.)
багатство
Так, такого багато, поки...Але і тих, що істинність Знання цінують уже чимало...Інакше робота таких професій, як моя, була би беззмістовною.Просто направити цінність грошей на шлях до свободи і як засобу до ширших можливостей пізнання...Вірю у майбутнє України!
Віктор Банар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все залежить від доброї волі самої людини... Що вона обере: свободу духа, або його рабство... Спасибі за коментар!