Тут бу́ло прохолодно, моторошно й страшно
І чулися краплини падаючої рідини
Щури човга́ли по землі
бетонної або скоріше кам'яної
і лоскотали стопи у пітьмі
Була пов'язка на тобі або мені
немає значення на ко́му
Була пітьма і жоден промінь неба
не проникав сюди -
було так темно і волого
Ми йшли й відбилися від часу
він вирішив піти -
знайшов ті двері -
не поділився інформацією
Знесилюючись з кожним кроком
ми відчували, що і сила вже пішла
залишивши один свій локон
що дарував надію на життя
Але й вона вже бачила ті двері
і рвалася до виходу -
усе це не спроста
Вона була слизька й брудна
Була останньою частиною тебе й мене
Ми навіть не знайомі
але вже пусті
Останнє, що зали́шилось в тобі й мені
Всі зрадили - пішли до сонця
а ми тут гинем у пітьмі
19 червня
