Критикувати –
це крити й кувати.
Слово критичне,
поете, не вироки!
Там,де нам бачиться
ще вузькувато,
Критик покличе
побачити широко.
Критикувати –
це крити й кувати.
Критик повчає,
як серце розвеснює:
–Ви ще поетом
є слабкуватим –
Вир поглинає
в безодню безвеслого…
Та якщо прани
словесної витоки
Вам відкриваються
десь в Піднебесії –
Тихо пробачте
за критику критику
І вирушайте
в країну Поезію!
Критики ж різні:
є регулювальники,
Слів корчувальники,
юних повчальники…
Тільки не знають,
де генія витоки,
Добрі й занудливі
нитики- критики.
Доки аморфність
не явиться формою,
Критикувати –
це бухати молотом.
Так і алхіміки
силою горньою
В віршах, як в ртуті,
вишукують золото.