Тепла капля сльози,
Відшукала свою борозну,
Вірний шлях, без ридань тихо плакать
І думки мов води, безкінечний потік
Все бринять, як сльоза на щоках.
Певно рано мені, вести підсумок днів,
По роках, ще можлива три крапка,
Але все ж на свій вік, розгубив почуття,
Не зібрати до купи початку.
Погляд той в далині і у далі років,
Той єдиний, що душу проймає
І живе у мені і дарує у сні
Відчуття, що живу наче скраю.
Дотик рук, як сердець, мов оголений нерв,
Біль, аж в скронях кров закипає.
І Франкові слова: «Чом являєшся в сні»,
Лиш тобі я читав і в печалі,
Цілував руки ті і той погляд один,
Що не вмерлим лишиться то тобі!
Лиш від того в журбі, що любив все в тобі,
І розбив, бо любив все без краю!
