Його величності Слову
Оду берусь написати.
Очистити свою мову
Хочу я всім побажати.
Буває, що слово зрадить,
Буває, що слово вб’є,
І душу тоді лихорадить,
Жаль серце обів’є.
Буває гостріше за бритву
Глибоко ранить людину,
Яка не вступила в битву,
Кинуть , як ніж у спину.
Буває глибоко в душу
Засяде і точить, болить.
Пам’ятати його не мушу,-
Душу б від зла боронить.
Найкраще, коли з любов’ю
Всім на світі слова говорить,
Поможуть вони здоров’ю,
Чудеса навіть можуть творить.
Слово, як влучна стріла.
Скажеш , і вже не зловиш,
Щоб в світі не було зла,
То ж думай, що ти говориш.
Доленосних є слів багато,-
Сильніші вони від Цунамі,
Нам щастя приносять в хату.
Творять неймовірне з нами.
Слово, воно від Бога.
Навчися ним володіти.
Тоді появиться змога
Щастю й життю радіти.
Справді, Ларисонько, "доленосних є слів багато"... Дякую за оду "його величності Слову", за не зайве нагадування про нашу відповідальність перед Словом!
LaraS відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00