Надія не захоплює теперішніх людей,
Блукає світ пустелями руйнуючих ідей,
Дрімає міцно совість у лихі для всіх часи,
Штовхає людство камінь, що впаде на їх дітей.
***
Доноситься з базару на все місто крик та сміх,
Блазнярства ми такого вже не бачили повік,
Губила завжди жадібність багатих і дурних,
Тонув в брудній калюжі, грош знайшовши, чоловік.
***
Любов моя співала тихо в темряві нічній,
І кожна наша зустріч, наче слів кривавий бій,
Прощаючись з тобою, пам'ятатиму завжди,
Два озера солоних, що губили спокій мій.
***
Весною прокидаються безмежні почуття,
Самотній літний день готує людям відкриття,
Лиш осінню та взимку спокій знайдемо в душі,
Так само пори року має завжди і життя.
***
За все своє буття робив багато помилок,
І схожий на минулий був завжди наступний крок,
Коли душі дарує світ цнотливе полотно,
Потворним ми малюємо портрет своїх думок.
А це ще краще, життєво і актуально.
