Лід не здатен спровокувати мене стати Холодною. Натовп не сприяє розвитку соціопатії. Ніч вважаю початком нового дня, а не темрявою. Саме ці моменти свідчать про мене істинну. Не завжди правильну, не завжди чесну але повсякчас позитивну та зовсім іншу. Про дівчину-Весну що навіть літом не перестає бути собою. Потроху стала фантазеркою. Мрійницею зі склянкою ананасового соку, з різнобарвними браслетами та такими ж планами на майбутнє. У мене, безсумніву, в арсеналі є власне сонце та кіт.. Деколи, майже кіт. Бо вони й існують для того, аби тішити та гріти.
І усе сказане мною раніше - певно слід вважати брехнею, бо лише нещодавно навчилась жити. Жити з безліччю мрій, надій та сподівань. Вірити у Санта Клаусів, обіймати дерева та довіряти джинам. Покладатись на них. Любити.
І хочу аби в усе, сказане мною надалі, вірили, бо я хочу бути почутою і хочу.. мати кота-джина, який би став дуже рідним. Грів та виконував мої мрії. Це ж бо значно ліпше, ніж ананасовий сік;)
