І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла…
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла,
Сама в собі ішла по стежці одна дівчина молода,
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла,
Не вимолила ще у долі, свій хрест мовчки далі несла.
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла
Та в полонині божевілля вона ішла далі сама-одна,
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла
Та люди ранять гірше й далі, замкнулася в собі весна.
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла,
Суспільству треба ж лиш айфони, його лиш манить новизна,
Звучать кругом круті рінгтони, а у кутку плаче душа,
І ще не один пуд їй солі, прийдеться з'їсти за життя.
Як поцарапав десь айфона, то це ж велика катастрофа,
А дірка в серці чи прибита не одним гвіздком душа широка,
То це якась дрібна деталька, бо що в суспільстві є душа?
Бо що в суспільстві є за цінність? Айфони й інша крутизна!
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла,
Отій дівчині, що у полі, стоїть вже котру ніч згора дотла,
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла
Та у людей нові айфони, та у людей в серцях вічна зима.
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла...
І дійсно багато хто розставляють приорітети по-іншому. 
