Щемливий погляд... скільки в ньому...
як віддзеркалення життя...
і радість, сміх, печаль і втома...
і миті слави й забуття...
всього лиш погляд, що здригає...
що не дає минути повз...
і в хвилю ніжно загортає,
і знову цих емоцій стос...
ну, не дивись ти так, послухай,
не здатна витерпіти це,
життя така нелегка штука,
потрібно пережити все...
ну, що лиш погляд, кілька літер,
але така є в нім жага,
він ураган, нестримний вітер,
в нім спека й холод не стиха...
твій погляд він такий разючий,
що краще аніж сотня слів,
у нім любов і трохи смуток,
що ти сховати не зумів...
ти дивишся завжди в обличчя,
твій погляд манить і пече,
він стрімко розріза повітря,
від нього зовсім не втечеш...
ти знаєш, ця нестримна іскра,
що майорить в твоїх очах,
вона і манить...справді...дійсно...
ти сам, напевне, помічав...
і навіть різні окуляри,
не приховають твій запАл,
твій погляд залишає шрами,
на серці, наче той кинджал...
щемливий погляд...скільки в ньому,
неначе все в ньому сплелось...
всього лиш погляд, просто слово...
по тілу знов пішов мороз...
і тихо бігають мурахи,
і серце відбиває ритм,
твій погляд - дорогого вартий,
він кращий за мільйони слів...