На столі "Ліна Костенко"
Тричі перечитана...
записки, виписки, щоденник,
від склянки слід - відмітина...
і оксамитом згаса ранок,
туман бринить, втікаючи,
повільно тягнеться світанок,
встає сонце, палаючи...
З депо сонливо йдуть трамваї,
неначе чайки клекотять,
все місто тишком оживає,
і розпрямляє свою стать...
і загоряються віконця,
на варту сходять двірники,
природа тішиться під сонцем,
встають і вулиці й садки...
спішать кудись першопроходці,
крамниці виставляють крам,
до школи йдуть дівчата й хлопці,
ледь-ледь дзвенить щемливо храм...
осінній сплав повітря й кави,
газоном стихлий холодок,
день нОвий і життя настало,
асфальт кряхтить за кроком крок...
безсонна ніч уже минула,
і допінг нових почуттів,
і тихо в кріслі вмить заснула,
за спогляданням цих картин...
