А ось і осінь за вікном -
Холодним дотиком по тілу...
... В моїй кімнаті вже давно
Живе самотність. Бракне сили
Її позбутись. Знаєш, часом,
Коли лягає сонце спати, -
Я згадую про "нас". На щастя?
... Проте, повинна забувати.
Моє минуле вже минуло.
Та надто важко відпустити.
Ось думка спогадом майнула...
Забути б все! І далі жити.
Але тримаєш надто міцно.
Не відпускаєш моє серце.
Вже засинає поряд місто.
Дрімає попід листям серпень.
Літо пройшло. Настала осінь.
Я, замість крапки, ставлю кому.
І хай там як,чекаю досі...
Минуле, повертай додому.
