Співають всі про Молдаванку і Пересип,
Нема такого, хто пісень би тих не знав,
Бо дуже легко скласти пісню про Одесу,
Хоча ніколи ти в Одесі не бував.
Ах, Одеса-мама, перлина біля моря,
Так тебе з любов’ю народ весь називав,
Ти пісень співала і не знала горя,
Бо його ніхто тоді не знав.
Так посміхнись до мене, одеситочко смаглява,
Хоч баксів я не маю, і зовсім я не негр,
Та ти не думай, я не хочу на халяву,
Я добре знаю, що халява скінчилася тепер,
Ми тачку ві́зьмемо й поїдемо до моря,
Роздушим пляшку на холодному піску,
І потанцюємо під тихий шум прибою,
І поговоримо за жизнь таку-сяку.
А у розмовах вони люблять фігуральність,
Жартують навіть про імунодефіцит,
І у анкетах, де графа «національність»,
Гордо пишуть слово «одессит».
Я вам, чесне слово, не скажу за всю Одесу,
Бо тепер Одеса вже зовсім не така,
Але точно знаю – Молдаванка і Пересип
Досі поважають Костю-моряка.
Хай синій вечір нас зустріне ліхтарями,
Старенький Дюк нехай подивиться на нас,
Arrivederci і прощай, Одеса-мама,
Я буду згадувати цей чарівний час.
28.01.1995
Пісня «ОДЕСА»
https://www.youtube.com/watch?v=dzS5kSiVWBs&list=UUrJiPPKveylvpNRSWgVnoiw
