Ти так раптово увірвалася в моє життя,
Неначе сонце серед бурі,
І щось хотів сказати, та вже слів нема,
Стою, наче Каньйон в Міссурі.
Та я не Атлант,
Я не розправлю плечі,
Всього лиш на всього танатонавт,
«Ми разом проти всіх», до речі.
Колись навіть не знав, що ти існуєш,
Колись ти думала, що і мене нема,
У морі парусом сама керуєш,
Твоїм дев’ятим валом стану я.
Розіб’ю вщент все те, від чого плачеш,
Зітру всі наслідки дощу,
Настане ще наш день, побачиш,
Ти просто вір у нього, я прошу.
Ти просто посміхайся, тобі личить,
Твій сміх із голосом звучить у такт,
«В кінці усі лишилися щасливі» -
Напише твій улюблений Ремарк.
