Ти мій народ! За що... ти маєшь щастя,
Чому тебе розтягують усі,
Чому у небі пломені нещастя,
Та чути гомін... вбитої душі.
Серед усіх,... і правих та неправих,
Що розділила українська кров...
Ти мій народ, розп’ятий серед брами.
Серед сердець там, риють ненависті ров.
Нас всіх, записують у черги...
Хто в пекло, а кому до раю зась.
За нас вирішуть це «верхи».
Чому? Я не прийму «такую власть».
Народе... мій! Куди подівся розум?
Чому ти неньку сдав орендарям?
Ти не мовчи, твій посивілий голос
Луною б’ється серед стислих брам.
