На руках помирає товариш,
По обличчю стікає сльоза.
І, напевно, ти навіть не бачиш,
Що навколо лиш мертва пітьма.
На руках засинає і лине
У небачені досі світи.
А тебе серед поля покинув
На розпаленій "градом" землі.
Ти не знаєш, куди діти сльози,
І обличчя куди заховать.
Ти продовжуєш в люті морози
Батьківщину свою захищать.
