З осіннім подихом, останнє листя з клена
Осипалось додолу назавжди.
Й чомусь здається, що й в житті у мене
Нема нічого, лиш одні сліди.
Сліди від мрії, що кудись пропала.
І від надії ледь помітний слід...
Я також вірила, а ще я так чекала,
Що все минеться й стане іншим світ.
Нічого не змінилося, нічого...
Весна минула, й літо теж пройшло,
Та все ж я не збагну одного,
Чому снігами долю замело.
Останній подих осені...останній.
Остання капля віри у дива
І тільки шелест листя під ногами -
Все, що залишилось від мрій...
І знов зима.
1. 11. 14
