У світлі твого полум'я, в очах кольору неба,
Росла собі історія, утворюючи з листя стебла.
Я мовчки відривала листки з життя свого,
А ти читав книжки про залишки його,
А я все бігла там, в тунелі безкінечнім,
Чекала, що прийдеш, на відстані безпечній.
Любов мене лякала, голки я виставляла,
Загоїти всі рани нікому не давала.
Губилася в собі, жила я на папері,
Закрила на замки усі душевні двері,
Та ти прийшов так тихо, так ніжно обійняв,
Сказав, що своє щастя в мені ти відшукав.
І я так захотіла віддатися коханню,
Та привиди минулого казали про страждання
Та думка про розчарування, про відчай, кров на серці,
Схиляла мою душу закритися в гримерці.
І попри біль і сльози, я нитку обірвала,
Забуте вже минуле, я знов біля штурвала.
Новому серцю вірю, з новим будую світ,
Старому - "Прощавай", новому - "О, привіт".
