Присвячується Ігорю Шрейберу,
нашому другові, режисеру, сценаристу,
актору і просто хорошій людині,
у важкі дні його хвороби.
Захворів не випадково,
Бо себе не жалкував.
Так навчав мистецтву слова,
Що в лікарню я попав.
Друзі в шоці прибувають.
Лікарі, як таргани,
Моє ліжко не минають.
За мене́ взялись вони.
Цілий день мене́ лікують,
Ставлять крапельниці в ряд.
Рідні з друзями годують,
Я турботі дуже рад.
Щоб здоров’я відновити
Я лікуюсь і мовчу.
Треба ж мовчки все терпіти,
Я одужати хочу.
Лікування щогодини -
Не ходіння навмання.
Це для хворої людини -
Дуже складне завдання.
Щоб пігулки всі ковтати,
Лікуватись залюбки,
Треба ж всім здоров’я мати.
Не виходить навпаки!
Маша та Олександр Сладкови
Листопад 2014
P.S.
Шановний Вацлав Данилів!
Спасибі Вам за вашу творчість,
яка нам допомогла в написанні цьогого вірша.
