***
Мій друже, Ви чомусь сумні.
В очах стоїть незрозуміла туга,
Невже у Вашому житті з’явилася друга?
А я за Вас страждала день при дні.
Збирала зілля у лісах, дібровах,
Щоб заспокоїть у душі хоча б на мить
Той біль, що в серці полином гірчить,
А ви ховали правду у відмовах.
Я вільна птаха – і мені пора…
Вже інша Ваше серце зчарувала,
А я жила, і вмить пропала…
Пишу, і сльози, мов слова із-під пера.
Мій друже, ми зустрінемося колись,
Лиш доля знає місце і годину,
А Ви живіть, кохайте безупину,
Але остерігайтесь, щоб не опектись.
На Вас я не тримала зла ніколи,
Зверталася до сонця і весни,
Коли в моєму серці йшли дощі, -
У Вашім розквітали матіоли.
Прощання час, і погляд Ваш, мов лід,
Вагання – недоречне в час розлуки
Прошу, не опускайте знову руки,
У Вас же інша - бережіть Її як слід.
Напевне правка вже пройшла бо не побачив того що пишуть...
Выд себе скажу що вірш чудовий и йде як від серця крапля за краплею переданно відчуття той муки і болю той жінки що може кохати і тільки можу їй щастя і кращой долі побажати...
"залічить" не годиться; в передостанньому стовпчику одна рима; вірш технічний, гарний
Юлія Мрійна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам.Почитала одну статтю про слова лікувати і лічити. Часто в українській мові плутають цих два слова,так як вийшло у мене у вірші. Дякую Вам за те,що написали щирий відгук