Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Дорога - ВІРШ

logo
Артур Сіренко: Дорога - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 5
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Дорога

Артур Сіренко :: Дорога
  «Людина здатна зробити Шлях великим,
    Але великою людину робить не Шлях.»
                                                    (Конфуцій)

Є дороги, які не виходить називати шляхами. Шлях – це надто змістовно. А це дорога. Розбита снарядами і мінами. Буває так, що така дорога нікуди не веде. Або веде у непроглядну чорноту чи у вічне Ніщо. Буває, що приводить до людей. Прекрасних людей, які не забуваються... У цей день мені випала саме така дорога. Завантажили в машину купу бойових ракет і наказали вести на передову. Зі мною сентиментальний водій. З очима у яких відображається сіре байдуже небо. Краще б це був грубий потріпаний в боях воїн, аніж отакий мрійник. Але водіїв не обирають, як не обирають провідників в Inferno. Якого дадуть чи який випаде, такий і повезе. А куди повезе – цього вже не знає ніхто. Тільки версії. 

Їхали розбитою війною дорогою – машину трясло. Як в лихоманці. Здавалось, що машина захворіла. І доктор забув прописати їй знеболююче. Нас зупинили на блок-посту:

- Перепустка!

- Яка, до холери, перепустка? Ми веземо ракети на передову! Нас чекають! 

- Перепустка!

- (Ла-ла-ла!) Я зараз подзвоню полковнику К. Це Вас задовольнить?

- Полковник К. не мій начальник. Я вас пропущу тільки при наявності спеціальної перепустки. Крім того їхати все одно не можна – дорога зараз обстрілюється сепаратистами. 

Після останньої фрази обличчя водія змінилося:

- Я розвертаюсь і їду назад!

- Ти що? Злякався?! – це вже я вставив свою фразу. – Їдемо!Вони все одно не попадуть. Ти ж знаєш цих сепаратистів. Попасти в рухому ціль це для них неможливе завдання. Якщо не пускають тут, то я знаю дорогу полями. 

Обличчя водія сповнилося жахом. Він сприйняв мої слова всерйоз (а я люблю жартувати на тему смерті).

- Я не поїду!!! У мене молода дружина!

(Так начебто, якби в нього була стара дружина, то це б докорінно змінило ситуацію.)

- Ми вчора їхали під обстрілом і в нас не попали. Успішно довезли ракети і повернулись назад. Проскочимо! Вперед! Зараз від’їдемо трохи назад і повертай направо на ґрунтову дорогу. 

- Я не поїду!!! Я бачив, що сталося з москальським танком, коли в нього влучила ваша ракета. Бачив ті шматки подертого і переплавленого металу. А тут ціла купа ракет! Я не хочу навіть уявляти, що станеться з нами, якщо в ракету влучить куля і всі вони вибухнуть!

- Ну то вилазь з машини! Я сам поведу! А ти вертайся назад пішки!

(Я раптом зрозумів, що я вже не жартую – я справді сяду за кермо, якщо водій вилізе з машини, і поїду полями під обстрілом на передову до хлопців, що чекають на ракети, хоча за кермом до цього я сидів всього один раз і то за кермом БТРа.)

Тут у водія зіниці розширились і почалась паніка – можливо, він подумав, що я зараз прикладу пістолет до його скроні і скажу: «Товаришу солдат, я наказую Вам їхати!» а потім розстріляю за невиконання наказу. Невже я на такого схожий? Водій судомно вчепився в кермо машини:

- Я нікому не дам керувати машиною!!!

- Добре, поїхали назад...

Махина розвернулась і покотилась по дорозі. А мені пригадався вчорашній день: трьох офіцерів відправили відвести ракети М111 для ПТРК «Фагот» на передову і заодно навчити солдат їх запускати по цілі. Звісно, навчити влучно запускати. До цих офіцерів крім мене належав ще один майор, який нагадував персонажа якогось фільму-бойовика. Крім постійно героїчного виразу обличчя майор мав ще кілька цікавих рис: половина голови в нього була сива, половина була чорна. Ліва брова сива, права чорна. Майор, судячи по всьому, був генетичним мозаїком, але цього йому я, звісно, пояснювати не збирався. Другий офіцер – капітан – був мобілізований. В іншому житті він мав приватну фірму, де виготовляв надмогильні пам’ятники. На війну він поїхав зі своєю машиною – вантажним мікроавтобусом. Заправляв його за власний рахунок. Цьому факту командування, звісно, порадувалося. Обіцяло йому компенсувати солярку та навіть заправляти за державний рахунок, але це так і лишилося обіцянкою. 

Отже, ми завантажили ракети в його мікроавтобус і чекали команди. Раптом дзвінок – відбій, нікуди не їхати, ракети здати назад на склад. Ми занудьгували. Настрій зіпсувався остаточно. Ситуацію виправив прапорщик, який підійшов і сказав, що в нього є спирт. У нас був хліб, сало, цибуля. Вирішили, що ракети здамо пізніше. Ленч намічався ще той. Замість стаканів використали наконечники від ракет. 

- Ми бойові офіцери!

- Бойові офіцери!!!

Я не люблю спирту – він робить мене занадто сентиментальним. Крім того такий тост я вважав некоректним по відношенню до прапорщика. Я непомітно вилив свою порцію спирту на землю (ну, майже всю і майже щоразу). Коли всі дійшли до кондиції (ну, майже всі) пролунав дзвінок: «Чому досі не відвезли передову ракети?!» Ясно. По коням. Вперед. Капітан на ногах стояв погано. («Ви мене, головне, за кермо посадіть!») За кермо ми його успішно посадили. І поїхали. По розбитій дорозі. Навколо дороги і на – вирви від мін та снарядів. Машину кидає, ящики від ракет торохтять. А тут іще почався мінометний обстріл дороги. Але нас це анітрохи не засмутило. Коли машину підкидало у черговій ямі, майор не випускаючи цигарку з рота (поруч бойові ракети) вигукував перекрикуючи звуки вибухів: «Ми бойові офіцери!!!» Капітан за кермом відгукувався диким сміхом. Мені теж було весело – я фаталіст. Від думки, що зараз ми вибухнемо і полетимо прямісінько в небо хотілося кричати ура. Апокаліптичну картину доповнили руїни церкви з слідами від снарядів на залишках стін. 

Коли приїхали на місце, мої колеги практично протверезіли. Так що солдати мали логічні підстави дивитися на нас як на ангелів-рятівників, а не як на трьох п’яних iдiотів у формі. А мої слова про те, як стріляти з «Фагота» вони сприймали як вищу істину. Я вперше відчув себе у ролі пророка, носія вищої істини... Один бородатий солдат (напевно, грузин) ламаною російською мовою сказав:

- Я всо понал – суда сматрет, суда нажимат. А у руских тоже єст такой пушка? 

- Єсть, но ми іх всьо равно пабєдім!  - (Це я теж сказав з акцентом).

Все це згадувалось мені по дорозі назад: я з гіркотою думав: «Сьогодні солдати не отримають ракет!» І які солдати! Я вражено і захоплено дивився на них: потріпані в боях люди з криці, відчайдушні і відважні, справжні герої. Не те що я... Мені б таких солдат... І вони не отримають сьогодні ракет... 

На базі нам сказали, що спробують відвести ракети на позиції вночі, коли обстріл вщухне. Краєм вуха я почув слова водія, які він говорив комусь там біля машини: «...Старлєй, як почув, що дорога обстрілюється, вхопився за руль і почав репетувати, що треба вертатись негайно назад, що нас там уб’ють...» 

Боягузи – вони ще брехуни. Так влаштований світ. 

ID:  535664
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.11.2014 23:33:15
© дата внесення змiн: 07.06.2024 11:39:29
автор: Артур Сіренко

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Віктор Ох, Леся Геник, Леонід Ісаков, Світлана Моренець
Прочитаний усіма відвідувачами (1419)
В тому числі авторами сайту (26) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Luka, 30.08.2016 - 12:57
військова хроніка з чудовими, яскраво вималюваними кількома штрихами, портретами бійців... як швидко наша свідомість призвичаїлася до співіснування з війною, ніби це паралельний світ. Хай Бог Вас береже.
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це написано два роки тому... Я вже відвоювася... 17
 
Сабріна, 10.11.2014 - 21:13
До неї тільки так і потрібно ставитись. Коли розум не затуманений страхом, тоді краще думається і легше діяти. Удачі. 32 32 32 32 friends
 
Наталя Данилюк, 09.11.2014 - 22:51
На війні всіляко буває і різні люди зустрічаються, як і в житті... Хай береже Вас Господь і віддячить за Ваш щирий патріотизм і вболівання за долю України! 16 friends
 
Леся Геник, 09.11.2014 - 18:53
На війні, певно, так буває - по всякому... Хай береже Господь Ваші дороги! 16
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile Дякую! Після завтра знову їду в армію - а там як Бог дасть.... give_rose
 
Яна Бім, 09.11.2014 - 15:57
Боягузи – вони ще брехуни. Так влаштований світ.
Осуджувати страх - не можна, не все тут однозначно... але брехати так підло - то смертельно небезпечноfrown
12 give_rose
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук на цей твір! smile give_rose
 
Ніби побувала там, на тих гірких дорогах... hi
Так хочеться знати більше про наших воїнів... Спасибі Вам, пане капітан, що розповідаєте про будні фронту... Отак і книга напишеться потихеньку...
Хай береже Вас Бог! 16 give_rose
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Якщо повернусь - напишу ще... smile give_rose
 
Леонід Ісаков, 09.11.2014 - 09:45
Так. Таких бачив в зоні Чорнобиля. На даху третього енергоблока руки трусяться, все що назбирав розсипав по дорозі назад. А на базі герой, самий хамовитий, хвастун. Їх я більше ніколи з собою в зону не брав і здебільшого їх лишали на базі мити машини. friends
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Я теж у 1990 році працював у Чорнобильській зоні... friends
 
Ніла Волкова, 09.11.2014 - 09:14
Прочитала на "одному диханні"!
Нехай Ваша відчайдушна хоробрість завжди рятує Вас! Повертайтесь живим і неушкодженим!
Благослови Вас Бог! heart
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Я спробую повернутись живим. Якщо повернусь - напишу ще і віршів і прози... give_rose
 
Сабріна, 09.11.2014 - 02:42
Відчуття присутності.. Чудово, що події описуються з гумором, на хвилину можна забути, як усе насправді сумно. 23 32
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Насправді все дійно дуже сумно і трагічно. Але весь час про це думати неможливо - так можна зійти з розумі... Тому мимоволі починаєш ставитись до всього скептично - навіть до смерті.... give_rose
 
zazemlena, 09.11.2014 - 01:00
Розділи нової книги give_rose
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо... Головне дожити до кінця війни - тоді можна написати нові книжки.... give_rose give_rose give_rose
 
Mattias Genri, 09.11.2014 - 00:53
На войне, как на войне! Вспоминается Афган... friends 12
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо за отзыв! Все войны похожи.... 17
 
леся квіт, 08.11.2014 - 23:43
Страх на війні - це гірше снарядів,але це природнє явище,Спасибі всім ,хто безстрашно оберігає свою Батьківщину 12 12 12 flo36 hi
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: