Покохала Галя Михайла, от одружилися вони вже й двоє синів дорослішають. І все б було добре, та пристрастився Михайло до чарки. І гарний то був чолов’яга, але пив по-чорному. Ані вмовляння, ні шантаж, нічого не допомагало – всю ніч десь вештається, а на ранок вже синій під хатою спить. У відчаї бідна Галя.
Якось вертається вона додому, а на зустріч їй стара знайома Альона. Зачепилися язиками. Що ж то й ти така засмучена, та й похудала, й очі впали, плечі опущені. Тут же й розповіла їй Галя про випендреньки чоловіка. Альона їй радить: «Чула, по району гудуть, як то Маруська такого юного орла окрутила. А ніхто ж і не знає, шо вона до бабки Магдалени ходила. До неї й Наська свою малу доньку, шо заїкалася водила. Тепер он мов безперервний струмочок цвірінчить. Сходи, все одно вже гірше не буде…».
Замислилася над цими словами Галя. Жаль їй чоловіка. Така ж любов, така ж романтика була. Та й зараз, як на ранок проспиться, весь такий немічний водички просить…навіть зараз, такий він любий. Та й хороший він, добрий. Як нап’ється не буянить. Та й щедрий…хоч все й пропивав, а копійчину на нову спідницю та й віддасть Галі. «От як Магдалена допоможе, от то й заживем…» - думала Галя.
Прийшла вона до знахарки. Та шось пошепотіла, якісь цацкі-пєцкі над Михайловим фото колом поводила. Після цих ритуалів дала Галі маленьку пляшечку з рідиною й веліла накрапати чоловіку в чарочку. Вернулася вона додому, накрила вечерю, налила чарку. А чоловік радий, жінка його не корить більш, ще й з розумінням ставиться. Глянув на неї з любов’ю, хильнув…а Галя аж в рота йому загляда з думками «Ну шо, подіяло?». Отак поїла вона його дня зо три. А на четвертий день він й відмовився. Все й пішло на лад. Став такий завзятий. Активно взявся за роботу, заробляти нормально почав. Гроші всі додому носить та й в тумбочку склада. Галя й не вірить своєму щастю.
Якось попросила Галя в нього собі на нову спідницю. А той: «Не дам! Будемо збирати гроші». Ну збирати, так збирати. Але ж кожним днем все гірше й гірше. Синам на дорогу в університет – «Не дам!», вже й на їжу – «Не дам!», самому собі на штані – «Не дам!». Поставив замок на тумбочку. Вертається з роботи – одразу ж до неї біжить й перераховує. В домі царять лайки, яких не було за часів Михайлова пияцтва. Якось під час подібної сварки вже допекла йому Галя, він взяв її паспорта і синів своїх та й вишвирнув у вікно. Поки хлопці побігли за документами, а Михайло випхав Галю за двері й замкнувся. Ті вже голосили, і в двері грюкали. Вже вечоріє, а тому хоч би шо. Поїхала Галя з синами на останній електричці у село до мами.
Минув вже майже рік. Михайло не то, щоб приїхав, навіть не подзвонив й не вибачився. Галя вже більш-менш оговталася, влаштувалась на роботу у місті. І в перший же день вирішила піти хоч здалеку подивитися на свій старий дім. Тільки-но вона завернула у двір, а тут з під’їзду Михайло виходить під ручку….з Альоною. Щасливі такі, гомонять про щось.
Галя їде в електричці й думає: «І все ж таки допомогла Магдалена…от тільки кому???»
ID:
537565
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.11.2014 17:52:00
© дата внесення змiн: 17.11.2014 17:52:00
автор: Эн Демків
Вкажіть причину вашої скарги
|
